Державні символи..docx (4345645)

зростаємо мужніми(конкурсна програма.docx (2487559)
 

Гра-подорож Дорожній Рух.docx (461645)

Казка   в  житті  дитини

     В. О. Сухомлинський   вважав,   що  першочергове   завдання   школи -   закласти  основу  для  того ,  щоб   художнє    слово,   рідна   мова   стали    органічною    потребою   особистості.    Він  прагнув,   щоб   це   життєдайне  джерело -   багатство   рідної   мови  - було   відкрите   для  дітей  з  перших    кроків   шкільного життя.

     Словесна творчість   - це  могутній  засіб розумового  розвитку людини, перед якою розкривається світ. З того часу, як слово стає для дитини інструментом, за допомогою якого твориться нова краса, дитина піднімається на нову сходинку бачення світу, досягає якісного нового етапу у духовному розвитку. Їй хочеться у слові виявити своє захоплення, свій подив перед красою світу.                                                                                  

      Важливе   значення   для   сучасної    школи    мають   з   нашого   погляду,   думки   В.О.Сухомлинського    про   виховне   значення    казок   у  початкових   класах.    Він    не   уявляв   навчання    в   школі  не   тільки   без    слухання,    але   й   без   створення   казки.     Саме   казка   задовольняє   жадобу    дитячого   пізнання,   інтерес   до   навколишнього.    Чарівний    і  дивовижний,   веселий   і   життєстверджуючий   світ   казок   входить   в  душу    кожної   людини   з    дитинства.   Засіваючи   її   першими     зернами   добра,   краси   і  справедливості.    Жоден   із   жанрів    літератури   не  користується   в  дітей    такою    популярністю як      казка.                                                                                                                

      Прекрасний     витвір    народної    фантазії,    казка  приваблює   не   тільки   своїми    гуманістичними   ідеями,   а  й  витонченою,  досконалою    формою,   що  є   наслідком    роботи   над   нею   багатьох   поколінь   казкарів.     Вона -   неоцінене   духовне   багатство,    у    якому  з   найбільшою   силою    виявлялися   надії   та    сподівання   людей.                                                                                                                  Слухаючи    казку,   діти    переживають   почуття,   що   сприяють   виробленню   ідейно -  естетичної   оцінки   описаних    подій,   вчинків.   Тому   доцільно   після    розповіді   казки   спрямувати     питання   не   лише   на   закріплення   змісту,  оцінювання   персонажів,   ай  те,     чим     схвильовані   учні,    що   їх   обурило  чи    радувало.                                                                                                                         

     Казки,   прочитані,   або   розказані   в   душевній   обстановці   несуть   користь.    Психолог   Г. Лебедько   зауважує,   що    якби    у  маленького    О. Пушкіна     не   було  б     такої   прекрасної   няні,  то  світ      згодом    міг   би     залишитися      без     великого  поета.    Він   додає,   що   у   будь -   якій   казці   можна   знайти  цілий   перелік    проблем    і  шлях   їх    вирішення.    Слухаючи  казки,   дитина   накопичує   певний   банк  життєвих   ситуацій.                                                                                            

    Робота   над   складанням    казкового   сюжету -  могутній  засіб    розвитку   уяви. Здатність  формувати -  необхідна  якість,  яку   слід   виховувати   у  дітей.    Найсуттєвішою   особливістю   казки  є   фантазія,  що   надзвичайно   імпонує   молодшим   школярам.   Так,  звірі  й  птахи  в  казках   розмовляють   людською   мовою.   Казку  не  можна   уявити  без   фантазії.    У  фантастичному  змалюванні   подій  учні  помічають   ту   загальну   основу  заради   якої   складено  казку  і   яка   надає   їй   життєвого   змісту.                                                                                                  Наші   пращури,   займаючись    вихованням   дитини,  розповідали   їм  цікаві    повчальні   казки.  Не   поспішаючи   карати  дитину,  що  провинилась,  вони   вели  розповідь,  з   якої   ставало   відомо   сутність  вчинку,   інші  розповіді   тільки   попереджали  про  ступінь   небезпеки   або   вчили   дітей  як  поводити  себе  в  тій  чи   іншій   ситуації.                                                                                                                                   Казка   допомагає  розвивати  пізнавальну  діяльність,  виховує  його  мислення.   Герої   казок  Сухомлинського – мурашки  на  землі,   журавлиний  ключ   в  небі,  білокора  берізка.   Це   навколишнє  життя  має  увійти  в  душі  дитини,  щоб  потім    залишитися   в  ній  назавжди   чуйністю,   добротою,  дбайливістю,   людяністю.                                                                                                                                   

     Казкові  переживання  залишають    глибокий   слід  у  свідомості   дитини,  сприяють   розвитку  добрих   почуттів,  розкривають   духовний  світ  дитини,  ідеальний   рівень  її  морального  розвитку,  здійснюють   вплив  на   підсвідомість  дитини.                                                                                                                                    

    Таким   чином,  виходячи  із  великого   виховного  потенціалу   казки,    ми   цілком   правомірно   можемо  зазначити,  що  вона  є   впливовим  засобом  форм   моральних   почуттів,  уявлень,  моральної   свідомості    та  мотивів   поведінки.  Завдяки     своєрідному   і  колоритному    насиченню,    казку     можна     використовувати  в  усіх   формах   роботи  з  дітьми  як   груповий  чи   індивідуальний   засіб  впливу   на  поняття  та  уявлення   дітей.  Підтверджуючи   свою   багатовікову   історію   вона  виступає   не   тільки  розважальним  моментом   у  вихованні,  але   й   уроком   життя.                                                                                                                 

     В. О. Сухомлинський   писав  про  казку: « Я  тисячу   разів  переконувався,   що   наповнюючи  світ  фантастичними   образами,  створюючи   ці  образи,  діти   відкривають   не  лише  красу,  але  й   істину.  Без   казки,    без   гри   дитина   не  може   жити.  Без  казки   оточуючий   світ   перетворюється  в  красиву,  але  все  ж   намальовану   на  полотні   картину. Вона   змушує  цю  картину  ожити.   Казка  -  це  свіжий   вітер,  що  роздмухує   вогник  дитячої   думки  і  мови».                                      

     Дитяча  творчість  починається     саме   з   казки.  «Нема    дитини -  пише  В. О. Сухомлинський,   -  яка   вражена  красою  поетичного   слова,  не   створила   власного   образу».                                                                                                                                 

     Тож   я,   як   класовод   намагаюсь  з  перших   днів   знайомити    першокласників  з  казкою.   А  далі   вже  вчу  їх   складати  її.  Діти   бачать   красиве.  Маленька   казка,  створена   дитиною,допомагає  їй   переступити   поріг  Палацу   Творчості.   Переконана,  що   пробуджене  у  школярів   творче   начало   і  надалі   послужить   імпульсом  до  різнобічного  їх   розвитку.                                                                   

Перший урок 2015.docx (830460)